Батьківська сторінка
Поради батькам
«Подаруйте дитині любов та піклування!»
Будьте завжди послідовним з дитиною, і ви уникнете капризів.
Застосовуйте у вихованні такі засоби, які відповідають віку дитини.
Коли дитина вередує, не намагайтеся в цей час доводити їй будь-що — це даремно. Сварка не має сенсу, а биття ще більше її нервує.
Якщо малюк проявляє нервовість, залишайтеся поруч, дайте йому зрозуміти, що ви його розумієте.
Обійміть малюка, запевніть у своїй любові і намагайтеся відволікти дитину від капризу, що так рознервував її.
Можна попередити розвиток нервовості у дитини, якщо підкреслено спокійно поставитися до подій, які лякають її.
Пам'ятайте, що основною причиною нервового розладу у дитини є не сама подія, що злякала малюка, а та оцінка, яку дали цій події дорослі.
Будьте з дитиною наполегливі. Якщо сказали «ні», залишайтеся і далі послідовними в своїх вчинках.
Забороняйте дитині лише ті вчинки, які дійсно недопустимі, нетерпимі в суспільстві і викликали б різке осудження і обурення, якщо їх здійснила б доросла людина.
Не примушуйте дитину стримуватись і весь час гальмувати свою активність.
Уникайте сварок і конфліктів в родині при вашому малюку.
Коли дитина заспокоїться після капризування, поговоріть з нею ласкаво. Розкажіть, як вас засмутило, що вона так поводилась. Така розмова попередить виникнення почуття провини у дитини, як це часто трапляється після бурхливих сплесків гніву.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
ЩОДО НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
Говоріть із дітьми про Батьківщину.
Дехто з батьків вважає, що про Батьківщину говорити з дошкільниками зайве або ще зарано. Однак цінність сімейних бесід і розмов саме в тому, що відбуваються вони найчастіше у безпосередній і довірливій атмосфері. І тоді розумне і влучне слово батька або матері, дідуся чи бабусі про Батьківщину глибоко входить у свідомість та серце малюків. Способи вирішення виховних завдань у родині дуже різноманітні: це батьківський авторитет, домашній побут, духовний і моральний клімат родини, праця, навчання, звичаї і традиції; суспільна думка, преса, радіо, телебачення, література, заняття спортом, свята тощо.
Відзначайте загальнонаціональне свято — День Незалежності України.
Доцільно започаткувати сімейну традицію щорічного святкування загальнонаціонального свята Дня Незалежності України: побувати на святкових заходах, що проводять у рідному місті, за можливості брати в них участь, переглянути запис військового параду чи святкового концерту. Адже всі ці заходи спрямовані на патріотичне виховання. Традиційний їх перегляд сприятиме формуванню патріотичних почуттів у молодого покоління. Бажано, щоб державні свята, події, історичні дати, як і родинні, не залишали байдужим жодного з її членів - від найстаршого до наймолодшого.
Говоріть про патріотичні справи батьків, розмірковуйте над минулим своєї Батьківщини.
Розповіді й бесіди-спогади про патріотичні справи батьків, розмірковування над минулим своєї Батьківщини є водночас і уроками мужності для дітей, і передачею естафети від покоління до покоління. У такі хвилини діти почуваються єдиним цілим, невіддільним від героїчного минулого своїх предків.
Подорожуйте з дітьми Батьківщиною.
Подорожуючи дорогами нашої країни, батьки й діти безпосередньо знайомляться з Батьківщиною, її культурою, минулим і сьогоденням, відвідують меморіальні комплекси, які своєю емоційною силою впливу пробуджують у серцях дітей скорботу про полеглих, любов і повагу до людей, що вибороли для них свободу і незалежність. За правильної позиції батьків такі подорожі можуть відіграти неоціненну роль у патріотичному вихованні дітей
Залучайте дітей до творів української літератури та мистецтва.
Прагніть, щоб за допомогою літератури і мистецтва дитина якомога раніше перейнялася долею героїчних людей, Після прочитання патріотичної літератури, розгляду репродукцій, фільмів, прослуховування музики, пісень, перегляду танців, вистав патріотичної тематики діти не залишаться байдужими.
Будьте готові відповісти на запитання, навести приклади й докази, щоб переконати дітей в істинності або хибності їхніх суджень.
Дошкільний вік - це вік «чомусиків». Десятки запитань - найнесподіваніших і найрізноманітніших. І відразу ж свої міркування і висновки: правильні, неточні або помилкові. Тому батьки завжди мають бути готові відповісти, навести приклади й докази, щоб переконати дітей в істинності чи хибності їхніх суджень. Важливо, щоб у родині усвідомлювали позитивний і негативний впливи літератури, мистецтва, засобів інформації на патріотичне виховання дітей.
Залучайте дітей до сімейних традицій, звичаїв, обрядів, свят.
Сімейні традиції, звичаї, обряди, свята є водночас важливими засобами зміцнення родинних зв’язків та національно-патріотичної свідомості різних поколінь. Так, родинні традиції є своєрідним засобом захищеності кожного створення неповторних дитячих спогадів, власного самоствердження у суспільстві.
Виховуйте шанобливе ставлення до національних символів і святинь народу.
Саме у родинному середовищі дитина дізнається вперше про народні символи. Народними символами українців є батьківська хата, хліб, вишитий рушник, материнська пісня, верба і калина, сорочка, хрещатий барвінок, писанка і лелека. Всі вони наші давні обереги. Родина плекає любов та повагу до них.
Якщо за сімейним обіднім столом дитині показувати приклад бережного ставлення до хліба, то, безумовно, дитина і в дитячому садку, а потім у школі, в дорослому житті з повагою ставитиметься як до самого хліба, так і до людей, які його виростили, і до землі, на якій він виріс, до свого краю, народу.
Батьки формують у своїх дітей шанобливе ставлення до державних символів: Гімну, Прапора, Герба України.
Будьте взірцем для наслідування, відповідальний й обережними у своїх діях.
Щоб виховати патріотичні почуття у дітей, потрібно самим ними володіти. Тому значну роль у родинному національно-патріотичному вихованні відіграє рівень патріотичних почуттів батьків. Виховання прикладом передбачає створення взірця для наслідування з метою оптимізації виховного процесу. Діти копіюють усе підряд: і негативне й негативне. Це зобов’язує батьків бути відповідальними обережними у своїх діях. Чесність, правдивість, працьовитість, щедрість, скромність, совісність, розсудливість - у це позитивні взірці для наслідування. Якщо батьки чесно працюють на виробництві чи в іншій сфері діяльності, є порядними людьми, позбавленими шкідливих звичок, то вони мають високу репутацію. Тому вони мають моральне право вимагати від своїх дітей підтримувати свою честь, гідність, репутацію своєї сім’ї у навчанні, у повсякденній поведінці. Завдання батьків полягає в тому, щоб показати позитивний приклад, з якого дитина могла б переймати найкраще. Це забезпечить неперервність традицій від покоління до і покоління.
Розширюйте коло спілкування дитини з дорослими, однолітками, представниками інших національностей.
Розширюйте коло спілкування, обмінюйтеся досвід із представниками інших сімей та родин, пізнавайте їх духовну спадщину та поширюйте свою. Дитина обов’язково має поступово, на практиці реального спілкування знаходити спільне та відмінне між собою та іншими людьми. Спілкування дітей і дорослих із представниками людей інших країн, національних традицій, релігійних переконань і політичних поглядів, укладів життя та культури розвивати вміння поводитися природно, тактовно та гідно.
Використовуйте різні форми взаємодії з дітьми.
Для національно-патріотичного виховання дітей у родині використовуйте такі форми взаємодії з дітьми: власні бесіди-спогади; подорожі рідною країною; створюйте сімейні літописи; залучайте дітей до трудових справ; використовуйте твори літератури і мистецтва; беріть участь у масових заходах з нагоди національних і державних свят; долучайтеся до співпраці з ДНЗ, суспільними організаціями тощо. Якщо у родині виховують кількох дітей різного віку, то обирайте форми та методи національно-патріотичного виховання, враховуючи індивідуальні вікові, статеві, психологічні та інші особливості кожної дитини.
Шановні батьки!
Ви вирішили віддати свою дитину до дошкільного закладу або в групу раннього віку. Утім, постає запитання: як сприйме дитина те, що мама, яка була завжди поруч, тепер з’являтиметься лише ввечері, а замість неї потрібно бути з вихователем та ще з десятком інших хлопчиків та дівчаток, кожен з яких також вимагає уваги. Отже, відбувається адаптація, і що це таке?
АДАПТАЦІЯ – це пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільний заклад саме і є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням, новими взаєминами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейного ставлення, від умов перебування в дошкільному закладі. І тому кожна дитина звикає до дошкільного закладу по своєму.
Діти 2х-3-х років відчувають страх перед незнайомими людьми і новими ситуаціями спілкування. Саме ці страхи і є однією з причин важкої адаптації дитини в групі. Відповідно дитина отримує стрес, і це призводить до того, що вона стає збудливою, плаксивою, частіше хворіє, позаяк це негативно впливає на захисні сили дитячого організму.
Якщо єдина дитина в сім’ї часто хворіє, має страхи, то входження в групу має бути поступовим. Спочатку її потрібно привести в дитсадок, ознайомити з груповою кімнатою, вихователем, дітьми; розглянути іграшки, викликати зацікавленість до довкілля; повернутися додому. Далі кілька днів можна приводити дитину у заклад і забирати до денного сну. Залежно від поведінки дитини час перебування можна збільшувати. Удома потрібно більше гратися з дитиною в рухливі, емоційні ігри, щоб дитина в закладі не почувала себе скутою, напружено, і якщо не розрядити цю напругу, вона може стати причиною розвитку неврозу.
Саме ви, батьки, маєте пам’ятати і знати, що від сформованості навичок адаптованої поведінки та самообслуговування залежить успішність перебування дитини у дошкільному закладі. Дитині легше буде адаптуватися в колективі, якщо знатиме не лише імена вихователів, але познайомиться з однією чи кількома дітьми з групи ще до приходу в групу. Маленька дитина має знати, в яких випадках їй варто звертатися за допомогою до дорослого. Усі ці знання дитина може здобути, спостерігаючи за іншими дітьми під час прогулянок, а також удома, у рольових іграх з батьками.
Велике значення мають розповіді батьків про дошкільний заклад. Не можна залякувати дитину тим, що в групі щось буде не так. Так само не можна і обіцяти дитині «райського» життя в дошкільному закладі. І те, і інше однаковою мірою погано. Бо такі розповіді не відповідають дійсності, з якою дитина зіткнеться в дошкільній установі. Поступово, ще до вступу до дитячого садка, дитину варто привчити до щоденних водних процедур. У період адаптації не потрібно починати загартування, а ось теплі ванночки щовечора допоможуть розслабитися та знімуть нервову напругу. Легенький масаж після ванни заспокоїть дитину перед сном.
Тривале перебування на свіжому повітрі та достатній час для самостійної рухової діяльності сприятимуть нормалізації нервово-психічного стану дитини. Батьки мають пам’ятати, що щеплення потрібно зробити заздалегідь, не пізніше, ніж за місяць до вступу дитини до дошкільного закладу.
Отже, лише у співпраці батьків і педагогів закладу можна полегшити період адаптації для дитини.
Бажаємо успіхів і запрошуємо до співпраці.
Поради для батьків
Дитина йде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків. Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.
-
Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
-
За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.
-
Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а також вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.
-
Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив для дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусимо ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитячому садку, коментуючи все, що побачили.
-
Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.
-
Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптуватися до дитячого садочка.
-
Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.
-
Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.
-
Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумувати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.
-
Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до ДНЗ. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.
-
Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.
-
Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.
-
Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
-
Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не намагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумувала /сумувала!” “Тобі було страшно, сумно…” Більш детально про відображення і прийняття дитячих почуттів можна прочитати в книзі Ю.Б. Гіппенрейтер “Общаться с ребенком. Как?”
Легкої вам адаптації!
Дитячий практичний психолог Ольга Крамарева
Пам'ятка для батьків, дитина яких вперше піде до дитячого садка
1. Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підтримку.
2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негативне ставлення до відвідування дитячого садка.
3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.
4. Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки).
5. Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку.
6. Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.
7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету.
8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.
9. Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку — збирати, розбирати.
10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.
11. Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.
12. Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з іншими дітьми.
13. Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини — привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.
14. Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, носовичок.
15. Повідомте медичну сестру про стан здоров'я вашого малюка.
16. Дайте дитині до дитячого садка улюблену іграшку.
17. Не залишайте дитину на довгий час в перші дні відвідування дитячого садка.
Для відвідування закладу дошкільної освіти батькам потрібно надати довідку із засвідченням факту, що дитина здорова
Для вступу дитини до закладу дошкільної освіти батькам не потрібно надавати довідку особливої форми. Про це йдеться в листі Міністерства охорони здоров'я на адресу Міністерства освіти і науки про те, яку медичну довідку потрібно надавати для зарахування дитини до дитсадка.
"Відтепер для вступу дитини до дитсадка не потрібно надавати медичну довідку особливої форми – достатньо довідки від педіатра або сімейного лікаря, у якого спостерігається дитина", – йдеться в листі.
Для відвідування закладу дошкільної освіти батькам потрібно надати довідку із засвідченням факту, що дитина здорова. Таку довідку випише педіатр або сімейний лікар закладу охорони здоров'я, в якому спостерігається дитина. У ній лікар повинен вказати: прізвище, ім'я, по батькові дитини; дату народження; місце проживання; інформацію про стан здоров'я дитини і можливість відвідування заклад дошкільної освіти.
У МОЗ зазначають, що в разі, якщо дитина має якесь захворювання, то за рішенням одного з батьків чи іншого законного представника дитини, в цій довідці може бути зроблений відповідний запис.
"Якщо ж батьки чи законні представники вирішать не вказувати в довідці діагноз дитини, то лікар зазначає застереження щодо фізичних навантажень та інші рекомендації медичного характеру. Відповідно, медичні працівники закладів дошкільної освіти володітимуть необхідною інформацією про стан здоров'я дитини", – йдеться в листі.
У МОЗ звертають увагу, що для дітей до 6 років, які йдуть в дитячий садок, не потрібна довідка № 086-1/о або будь-якої іншої форми.
Також у листі зазначається, що перед вступом до школи дитина повинна пройти профілактичний огляд.
"Після медогляду видається для надання медичному працівнику установи середньої освіти форма № 0 086-1/о "Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов'язкового медичного профілактичного огляду". Якщо дитина має якесь захворювання, то за рішенням одного з батьків чи іншого законного представника дитини в цій довідці може бути зроблений відповідний запис", – пояснили в Міністерстві охорони здоров'я.
У відомстві підкреслили, що інших довідок, крім зазначених вище, установи дошкільної і шкільної освіти не мають права вимагати. При цьому наголошується, що порядок прийому дітей до спеціалізованих навчальних закладів, зокрема компенсаторного типу, здійснюється на підставі відповідних нормативно-правових актів, якими можуть передбачатися додаткові вимоги.
Як відомо, Міністерство охорони здоров'я скасувало "Медичну карту дитини" (форма № 026/о), яка раніше зберігалася в школах і дитсадках: дані про стан здоров'я дитини не можуть бути відкритими і зберігатися за межами медустанови.
Прийоми ефективного спілкування зі своєю дитиною
Відкласти справи заради розмови з дитиною:
Під час спілкування з дитиною не варто займатися іншими справами. Дитина може подумати, що вона для вас не така цікава, як, наприклад, комп’ютер.
Розмова на рівні зросту дитини:
Під час розмови надзвичайно важливо знаходитися на рівні дитини, наприклад сісти разом на диван або дорослому присісти. Це необхідно для встановлення зорового та емоційного контакту.
«Відображене вислуховування»:
демонструйте дитині, що чуєте її (наприклад, словами «угу», «так», «а далі», «що-що»...)
дозвольте дитині проявити власні почуття
доведіть дитині, що правильно зрозуміли її повідомлення
Мова тіла:
Уважно слідкуйте за «мовою тіла» дитини, яка підкаже, як почувається дитина, розмовляючи з вами.
Підтримка та похвала:
Прояви підтримки можуть бути не тільки на словах, але й у вигляді усмішки, обіймів, погляду тощо.
Тон голосу:
Обирайте правильний тон голосу, розмовляючи на делікатні інтимні для дитини, теми.
Емоційне включення:
Під час розмови проявляйте власні почуття щодо теми, яку ви обговорюєте.
Робіть паузу:
Під час розмови дайте можливість дитині подумати, просто помовчати, не вимагайте негайної відповіді.
Що не варто робити батькам під час спілкування зі своєю дитиною
-
Ігнорувати («Почекай, не до тебе зараз…»)
-
Віддавати накази («Замовкни! Негайно зроби це!...»)
-
Погрожувати («Ще раз це повториться, я тебе…»)
-
Читати мораль, повчати («Ти повинен…»)
-
Давати відразу готові рішення («А ти зроби ось так… А я в твої роки….»)
-
Критикувати, ображати («Знову зробив все не так… Незграба, плакса, дубина…»)
-
Наводити свої здогадки («Я знаю, що все це через… Мабуть, знов ти…»)
-
Проводити розслідування («Де був,… з ким,… що робили,… чого мовчиш…»)
-
Залякувати під час бесіди
-
Нагадувати минулі провини
-
Наводити у приклад інших дітей
-
Говорити, що це погано, не пояснюючи чому
-
Вести монолог, а не діалог
Як ми звертаємося до дітей?
Заборонені звертання до дитини:
• Скільки разів тобі повторювати…
• Я сказала – зроби…
• Ти що, не розумієш?
• У всіх діти як діти, а ти…
• За що мені така кара…
• Не лізь, якщо не можеш зробити…
• І у кого ти такий вдався…
• Невже тобі важко запам’ятати, що…
• У моєї подруги дитина – просто ангел, а ти у мене…
Потрібні звертання до дитини:
• Вирішимо все разом…
• Якщо ти вважаєш…
• Мій любий…
• Це ти добре придумав(ла)…
• Таке тільки ти міг придумати…
• Я не сумніваюся, що ти в мене найрозумніший(а)…
• Я так вдячна долі, що ти в мене є…
• Впевнена, що ти зможеш…
• Я завжди знала, що моя дитина найкраща…
Перевірте, які ви батьки
Тест «Чи можете ви відповідати за виховання своєї дитини?»
1 ....у будь-який момент залишити свої справи і зайнятися дитиною?
2.... порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?
3....зізнатися дитині, що припустилися помилки у ставленні до неї?
4....вибачитися перед дитиною, якщо ви не мали слушності?
5....оволодіти собою і зберегти спокій, навіть якщо вчинок дитини викликає обурення?
6.... уявити себе у ролі дитини?
7....стати для дитини доброю феєю (добрим чарівником)?
8.... розповісти дитині такий повчальний випадок із свого дитинства, який покаже вас у невигідному світлі?
9....завжди утримуватися від слів, які можуть образити дитину?
10....пообіцяти дитині виконати будь-яке бажання за її гарну поведінку?
11 ....виділити дитині хоча б один день, коли вона зможе робити, що захоче, і не втручатися, якщо навіть вам здаватиметься, що це необхідно?
12....не реагувати, якщо ваша дитина вдарила чи штовхнула іншу дитину, а та «дала здачі»?
13....вистояти перед дитячими проханнями і слізьми, знаючи, що це примха і забаганка?
14....поставити перед дитиною розумне і посильне для неї завдання і не допомагати їй, навіть якщо ви бачите її невправність і невміння?
15....подолати бажання віддати дитині все найкраще на шкоду іншим членам сім’ї?
Підрахуйте суму балів: за кожну відповідь «так» ставте 2 бали, за «можу, але не завжди» ставите 1 бал, за «ні» ставите 0 балів.
Залежно від суми набраних балів ви масте такі характеристики:
21—30 балів. Ви прагнете не тільки зрозуміти дитину, але й пізнати її, ставитесь до неї з повагою, дотримуєтесь прогресивних принципів виховання і постійної лінії поведінки. Інакше кажучи, ви дієте правильно і можете сподіватися на добрі результати.
11—20 балів. Турбота про дитину — для вас найважливіше. Ви маєте здібності вихователя, але не завжди дієте послідовно і цілеспрямовано. Іноді ви ставитесь до дитини занадто суворо, іноді — надто поступливо. Ви схильні до компромісів, які послаблюють ефективність виховання. Вам слід замислитися над своїм підходом до виховання, виробити чітку лінію поведінки.
До 11 балів. Справи з вихованням дитини у вас погані. Вам не вистачає знань або бажання (а можливо, того й іншого), щоб допомогти дитині стати особистістю. Радимо подбати про поповнення ваших знань з педагогіки і психологи сімейних стосунків, а також звернутися за консультацією до фахівців.
Стався до своєї дитини, як до кращого гостя в будинку
Індійське прислів'я
Рекомендації батькам з харчування дітей
Корисна їжа для дітей: як правильно годувати дитину:
1. Пам'ятайте, що раціональне харчування - одна з основних умов здоров'я людини, її довголіття, плідної роботи.
2. Поєднуйте в їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду.
3. Дотримуйтесь режим харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні і корисні.
4. Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Поясніть, що є треба у відведений для цього час.
5. Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з'їдає із задоволенням.
6. Утримайтеся від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі.
7. Дотримуйтесь навички гігієни харчування у дітей.
8. Пам'ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі.
9. Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати занадто гарячих або холодних стравах, які не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом.
10.Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону і ростуть в наших садах.
11.Серйозним недоліком харчування є "прихований голод" - дефіцит йоду, який може призвести до незворотних процесів в організмі дитини. Вживання в їжу йодованої солі - вихід з даної ситуації.
12.Їжу завжди тримайте закритою, особливо в літній період.
13.Не слід вживати в їжу продуктів глибокої заморозки, незнайомих грибів, продуктів з великим вмістом солі, недостатньо прожарені або проварені м'ясо, рибу, сиру воду.
Правильне харчування
Правильне харчування робить дітей розумнішими. Такі висновки зробили дитячі дієтологи. Тому не варто шукати причини поганої успішності в природжених здібностях дітей, їх характер або ліні. Краще загляньте в тарілку до малюка - що ви йому поклали?
Нещодавно британські вчені провели дослідження і виявили, що у дітей, в меню яких багато жирної і солодкої їжі, рівень IQ - низький. А високий він у тих малюків, які їдять багато овочів і фруктів. При цьому сильний зв'язок між здоровим харчуванням і інтелектом спостерігається ... ні, не в середній школі, а в трирічному віці! Тому лікарі ще раз підкреслюють: привчати дитину до корисної їжі слід з дитинства.
Що на сніданок?
Часто буває, що батьки можуть простежити тільки за тим, що дитина їсть вранці. Раз сніданок - не найважливіший з усіх прийомів їжі. Це запорука гарного настрою, бадьорості і високої розумової активності. Сніданок обов'язково повинен містити вуглеводи. А значить, готуйте каші, макарони з твердих сортів пшениці, вибирайте хліб з борошна грубого помелу. Не менш важливі в раціоні дитини білки - «будматеріал» для організму. Варіанти нескладних страв - це омлет, запіканка з сиру або овочів, риба, відварна куряча грудка. Словом, все залежить від того, що подобається малюкові.
Кілька слів про режим
Змушувати сина чи дочку, звичайно, не варто. Якщо дитина морщиться від ранкової каші, подумайте, чи не занадто швидко після підйому ви садите її за стіл? Сплануйте ранок так, щоб прокинувся не тільки малюк, але і його організм.
Важливо також, щоб харчування дитини було регулярним. Дошкільнята, наприклад, повинні їсти не менше 4 разів на день. Але останній прийом їжі не повинен бути пізніше, ніж за 2-3 години до сну.
"Розумні» елементи "
Важливий компонент в раціоні дошкільника - залізо. Воно поставляє в мозок кисень, захищає організм від негативних зовнішніх факторів. Краще засвоюється з м'яса і печінки. Також необхідний елемент - це йод. Використовуйте йодовану сіль, готуйте рибні страви 2-3 рази на тиждень. Адже, крім йоду, в рибі є незамінні омега-3, жирні кислоти, які активізують роботу мозку.
Крім цього, особливу роль для розумового розвитку дитини мають вітаміни групи В. Вони в м'ясі, хлібі з борошна грубого помолу, бобових, крупах, молочних продуктах, печінці, рибі, яйцях.
Правила для батьків – розумних користувачів Інтернету
1. Розмістіть комп’ютер у кімнаті, яку використовують усі члени родини.
Іноді діти тримають у секреті те, що вони користуються Інтернетом. Вони можуть не бажати того, аби їх батьки були у курсі їх дій в мережі. Важливо не реагувати досить емоційно, а зробити все можливе, аби зняти цю психологічну напругу.
Обговорювати можливі труднощі легше, коли комп’ютер знаходиться у спільній кімнаті. Крім того, ви можете використовувати Інтернет разом із дитиною. Таким чином, розмови про Інтернет та контроль за його використанням стануть повсякденною частиною вашого родинного життя.
2. Використовуйте будильник для обмеження часу, який дитина проводить в Інтернеті.
Заздалегідь погодьте тривалість перебування в Інтернеті.
Бажано визначити час перебування дітей в он-лайні. Час, проведений за комп’ютером, необхідно обмежити для того, аби не нанести шкоду стану здоров’я дитини. Ігрова комп’ютерна залежність стала великою проблемою у всьому світі.
Обговоріть час перебування дитини в Інтернеті та домовтесь про використання будильника. Таким чином ви уникнете можливих конфліктних ситуацій.
3. Використовуйте технічні засоби захисту: функції батьківського контролю в операційній системі, антивірус та спам-фільтр.
Для роботи за комп’ютером зовсім необов’язково знати всі його функціональні можливості. Запросіть спеціаліста, якій налаштує операційну систему вашого комп’ютера та покаже, як працювати із батьківським контролем. Краще один раз побачити, аніж багато разів почути. Не використовуйте у себе вдома комп’ютер, якій технічно є незахищененим.
Також ви можете пройти он-лайн навчання та навчитись найбільш ефективно використовувати функції безпеки браузера та самостійно налаштовувати батьківський контроль.
Встановіть Microsoft Security Essentials зараз, і ваш комп’ютер буде захищеним у реальному часі від вірусів, програм-шпигунів та інших зловмисних програм.
4. Створіть «Сімейні інтернет-правила», що містять правила онлайн-безпеки для дітей.
Діти навчаються шляхом експериментування. Якщо ви зацікавлені у тому, аби ваша дитина навчалась не на своїх власних помилках — якомога частіше обговорюйте теми, пов’язані із Інтернетом. Ви можете розказати, наприклад, про достовірність інформації, розташованої в мережі. Так ви невимушено створите свої «родинні правила» Інтернет-безпеки. Традиції, норми та правила, які закріпились у родині — довговічні.
5. Проводьте більше часу із дитиною. Всіляко заохочуйте обговорення тем, пов’язаних з Інтернетом.
В житті кожного трапляються помилки. Немає потреби сприймати помилки дітей як життєву проблему. Будуйте довірливі стосунки задля того, аби бути впевненими, що у будь-якій ситуації дитина звернеться за допомогою саме до вас. Щоб не сталось, ваша дитина повинна бути впевненою, що у будь якій ситуації вона може розраховувати на вашу підтримку та прийняття. Гарний рецепт побудови довірливих відносин — щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу. В невимушеній ситуації набагато легше обговорювати «складні» питання.
6. Навчайте дітей критично ставитися до інформації в Інтернеті і не повідомляти конфіденційні дані он-лайн.
Повідомте дитині, що практично кожен може створити свій сайт, і при цьому ніхто не може проконтролювати достовірність інформації, розташованої на такому сайті. Навчіть дитину використовувати інформацію із різних перевірених джерел.
Профілактика комп’ютерної залежності у дітей
-
Привчайте дитину правильно ставитися до комп’ютера, як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не як до засобу отримання емоцій.
-
Не дозволяйте дитині у віці 3-5 років грати у комп’ютерні ігри.
-
Розробляйте з дитиною правила роботи за комп’ютером: 20 хв комп’ютерної гри, 30 хв заняття іншими видами діяльності.
-
Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп’ютера.
-
Не дозволяйте дитині грати в комп’ютерні ігри перед сном.
-
Домовляйтеся з дитиною виконувати ці правила.
-
Обговорюйте з дитиною покарання у разі, якщо дитина порушить домовленість.
-
Помічайте, коли дитина дотримується ваших вимог, обов’язково скажіть їй про свої почуття радості та задоволення. Таким чином закріплюється бажана поведінка.
-
Не використовуйте комп’ютер як засіб для заохочення дитини. Під час хвороби і вимушеного перебування вдома комп’ютер не повинен стати компенсацією.
Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини (розчарування, сум, образа, агресія тощо) і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп’ютерною грою.
Радимо батькам
ПРО ПРИЧИНИ ПОРУШЕНЬ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ
Причини постійної неслухняності слід шукати в глибині психіки. І ця причина часто є емоційною. Окрім того, вона не усвідомлюється ні дорослими, ні дитиною.
Визначаємо такі основні причини серйозних порушень поведінки дитини:
-
Боротьба за увагу. Якщо дитина не отримує потрібної кількості уваги, яка їй потрібна для нормального розвитку й емоційного благополуччя, то вона знаходить свій спосіб її отримати, яким е неслухняність. Краще негативна увага, аніж ніяка!
-
Боротьба за самоствердження. Це протидія надмірній батьківській увазі та опіці. Відоме «Я сам» трирічної дитини зберігається протягом усього дитинства і загострюється у підлітковому віці. Батьківські зауваження, вказівки, застереження викликають труднощі в дитини.
3. Бажання помститися. Діти часто бувають ображеними на батьків. Причини різні. Серед них: більше уваги іншій дитині, розлучення батьків, сімейні конфлікти, різке зауваження, невиконана обіцянка, несправедливе покарання. У душі дитина все глибоко переживає. З'являються думки: «Ви мені погано робите — нехай і вам теж так буде».
4.Утрата віри в особистий успіх. Буває так, що дитина переживає кризу в одній сфері життя, а невдачі в неї виникають зовсім в іншій. Невдачі у школі можуть бути причиною конфліктної поведінки вдома, погані стосунки з однолітками можуть призвести до погіршення навчання і т. ін. Така ситуація виникає через низьку самооцінку дитини. Утрата віри в себе через різкі зауваження й критику батьків чи вчителів формує думку. «Навіщо старатися, усе одно нічого не вийде».
Допомогти можна, якщо зрозуміти причини неслухняності й поганої поведінки дитини, підлітка. Для цього батькам необхідно звернути увагу на особисті почуття:
1. Якщо дитина вимагає уваги, то у батьків виникає роздратування.
2. Якщо дитина протистоїть волі батьків, то вони відчувають гнів.
3. Якщо дитина мстить, то у батьків виникає образа.
4. Якщо дитина глибоко переживає свою неблагополучність, то батьки відчувають безнадію й відчай.
Після з'ясування причини слід зробити наступний крок: спробуйте не реагувати як звичайно, тобто так, як чекає від вас дитина (бо чим більше дорослий незадоволений, тим більше дитина переконується, що її зусилля досягли мети, і знову все повторює).
Корекція:
-
Якщо дитина вимагає уваги, потрібно показати дитині ваше позитивне ставлення.
-
Якщо джерело конфліктів — боротьба за самоствердження — слід зменшити свій контроль за справами дитини.
ПОРАДИ БАТЬКАМ «ЯК РОЗВИВАТИ ВИНАХІДЛИВІСТЬ ДОШКІЛЬНИКА»
Спираючись на рекомендації німецького педагога Клауса К. Урбана, ми розробили поради батькам, які допоможуть в домашніх умовах розвинути винахідливість і творче мислення дитини:
1. Стимулюйте й підтримуйте творчу атмосферу вдома. Це дозволить дитині говорити, думати, діяти без стресів, хвилювання та страху покарання.
2. Відмовтеся від негайного оцінювання дитячих вчинків. Будьте для дитини партнером, помічником, ініціатором та експертом.
3. Серйозно ставтеся до дитячих думок, пропозицій, ініціатив. Не ігноруйте нові ідеї малюка, навіть якщо вони здаються вам смішними.
4. Забезпечте умови, в яких малюк міг би вільно фантазувати, уявляти й експериментувати. Стежте, щоб активні періоди чергувалися з розслабленням, коли малюк може спокійно розмірковувати.
5. Проявляйте самі й цінуйте гумор дитини. Він допомагає побачити речі інакше та вносить емоційний компонент у взаємини.
6. Ініціюйте й підтримуйте вільну гру та маніпулювання ідеями, наприклад: «А що, якби...?». Таке запитання дозволяє виявляти фантазію, пробуджує і підтримує допитливість дошкільника.
7. Заохочуйте намагання дитини запитувати й самостійно знаходити різні варіанти відповідей.
8. Забезпечуйте виникнення стимулюючих ситуацій, які потребують творчого підходу.
9. Використовуйте рольові ігри, пропонуйте малюку розігрувати певну тематичну ситуацію.
10. Показуйте зразки поведінки: заохочуйте сумніви дитини в звичайних, на перший погляд, ситуаціях.
11. Намагайтесь уникати запитань «із підказкою» або запитань, які пропонують відповідь тільки «так» або «ні».
12. Замість того, щоб ставити запитання, намагайтеся формулювати твердження, що стимулюють дитину запитувати.
13. Не пропонуйте дуже швидко шляхів вирішення проблеми, краще давайте поетапні поради, щоб стимулювати незалежне мислення.
14. Дозволяйте дитині помилятися, але будьте обережні, щоб це не нашкодило малюку фізично або психічно. На помилках вчаться, оскільки вони є активним пошуком рішення.
15. Інтерпретуйте помилки як ознаку індивідуального конструктивного пошуку власного рішення.
16. Підтримуйте бажання дошкільника отримати знання в різноманітних галузях.
17. Стимулюйте і подавайте приклад систематичних досліджень, розробки нових ідей, уявлень тощо.
18. Виявляйте терпимість і схвалення думок малюка, винаходів, оригінальних ідей, творчих досягнень.
19. Навчайте дошкільника приймати й цінувати власні досягнення та досягнення інших.
20. Виховуйте впевненість дитини у власних силах, позитивне сприйняття себе, бо це важлива умова й результат творчої активності.
21. Забезпечуйте наявність різноманітного стимулюючого матеріалу для дитячих винаходів, реалізації ідей. У дитини повинно бути спеціально відведене місце або окрема кімната для втілення творчих задумів у життя.
22. Підтримуйте, допомагайте розробляти і практично реалізувати творчі ідеї малюка.
23. Застосовуйте конструктивну критику, а не критику заради критики. Критика стає конструктивною, якщо вона поєднується з похвалою; тоді критика сприймається позитивно і не зашкоджує.
24. Забезпечуйте атмосферу психологічного комфорту, відкритості та свободи.
Поради батькам
1. Любіть дитину не за те, що вона красива чи розумна, а лише за те, що вона ваша рідна дитина.
2. Не забувайте про тілесний контакт з дитиною (частіше обіймайте її).
3. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми. Дайте дитині місце в сім’ї.
4. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.
5. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтесь справами і проблемами дитини.
6. Розвивайте дрібну моторику дитини: дозволяйте малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, складати мозаїку, конструктор, пазли.
7. Привчайте дітей до самообслуговування і формуйте трудові навики і любов до праці.
8. Обмежте перегляд телепередач до 30 хвилин.
9. Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
10. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії по місту. Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами і обов’язками.
11. У сім’ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї.
Десять порад батькам
1. Підтримуйте інтерес дитини до занять фізичною культурою, у жодному разі не проявляйте зневагу до фізичного розвитку, так як приклад дорослих в цьому питанні надзвичайно важливий.
Як ви ставитеся до фізичної культури, так буде ставитися до неї і ваша дитина. Часто дитина живе під вантажем заборон: "не бігай", "не шуми", "не кричи голосно". Обмеження потреби у самовираженні особливо позначається на зниженні самооцінки і активності підростаючої людини.
Ви повинні добре знати потреби і можливості своєї дитини і як можна повніше враховувати їх.
2. Всебічно підтримуйте в своїй дитині високу самооцінку - заохочуйте будь-яке його досягнення, і у відповідь ви отримаєте ще більше зусиль.
Висока самооцінка - один із потужних стимулів для дитини виконувати будь-яку роботу, будь то домашнє завдання або ранкова гігієнічна гімнастика.
На заняттях фізичною культурою витримуйте єдину лінію поведінки" обох батьків, не допускайте протилежних розпоряджень (мама - "вистачить бігати"; тато - побігай ще хвилин п'ять).
Єдина думку батьків сприяє підвищенню інтересу дитини до фізкультурних занять.
З. Спостерігайте за поведінкою і станом своєї дитини під час занять фізичними вправами, спробуйте зрозуміти, чому дитина вередує, не виконує, здавалося б, елементарних розпоряджень батьків, яка причина її негативних реакцій (втома або якесь приховане бажання - наприклад, дитина хоче швидше закінчити заняття фізкультурою, щоб дивитися цікаву програму). Не шкодуйте часу і уваги на те, щоб встановити з нею душевний контакт.
4. У жодному разі не наполягайте на продовженні тренувального заняття, якщо дитина не хоче займатися. З'ясуйте причину відмови і лише після цього продовжуйте заняття.
5. Не сваріть своєї дитини за тимчасові невдачі.
6. Визначте індивідуальні пріоритети дитини у виборі фізичних вправ.
Хоча практично всім дітям подобаються рухливі ігри, але деяким з них не вистачає якихось якостей, фізичної сили.
Не відмовляйте дитині в проханнях купити йому гантелі або навісну поперечину для підтягування (він хоче наслідувати свого улюбленого героя книги або кінофільму в силі і спритності).
7. Не міняйте занадто часто набір фізичних вправ, нехай дитина виконує комплекс вправ, що йому подобається, як можна більше, щоб міцно засвоїти розучені рухи.
8. Вимагайте, щоб дитина, дотримуючись культури виконання фізичних вправ, не допускала розхлябаності, недбалості, виконання абияк, все робила "взаправду".
9. Не перевантажуйте дитину, враховуйте її вік, настрій, бажання. Не застосовуйте до неї суворих заходів, намагайтеся привчати її до фізичної культури власним прикладом.
10. Пам'ятайте три непорушних правил закону, які повинні супроводжувати вас у вихованні дитини: розуміння, любов i терпіння!!!
