Успіх приходить до того, хто робить те, що найбільше любить.
М.Форбс
Методична робота в закладі дошкільної освіти
Методична робота в закладі дошкільної освіти – комплексний і творчий процес, в якому здійснюється практичне навчання вихователів методам і прийомам роботи з дітьми.
Методична робота спрямована на формування педагогічного колективу однодумців, об’єднаних єдиними цілями, де впроваджується кращий педагогічний досвід виховання та навчання.
Методична робота закладу спрямована на
-
вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного вихователя;
-
стимулювання творчого потенціалу педагогів;
-
підвищення педагогічної культури педагогів;
-
удосконалення педагогічної майстерності;
-
розвиток спеціальних умінь та навичок;
-
формування навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності.
-
Напрямки методичної роботи
-
підвищення соціально – психологічної культури вихователів;
-
удосконалення педагогічної майстерності;
-
розвиток спеціальних умінь та навичок.
-
Принципи методичної роботи
-
педагогічна співпраця з вихователем;
-
робота в режимі довіри, доброзичливості;
-
творча атмосфера, стимулювання творчої активності;
-
надання вихователеві права вибору;
-
системність методичних заходів;
-
допоміжно-регульований контроль;
-
щоденна допомога.
Технологія організації самоосвіти
Перший етап – установчий, передбачає створення певного настрою до самоосвітньої роботи; вибір мети роботи, виходячи з науково-методичної теми закладу; формування особистої індивідуальної теми, осмислення послідовності своїх дій.
Другий етап – навчаючий, на якому педагог знайомиться з психолого-педагогічною та методичною літературою з обраної проблеми освіти.
Третій етап – практичний, під час якого відбувається нагромадження педагогічних фактів, їх добір та аналіз, перевірка нових методів роботи, постановка експерименту. Практична робота продовжує супроводжуватись вивченням літератури.
Четвертий етап – теоретичне осмислення, аналіз і узагальнення нагромадження педагогічних фактів. На даному етапі необхідно організувати колективне обговорення прочитаної педагогічної літератури; творчі звіти про хід самоосвіти на засіданнях ММО; відвідання з наступним обговоренням відкритих заходів з обраної теми.
П’ятий етап – підсумково-контрольний, на якому педагог має підбити підсумки своєї самоосвітньої роботи, узагальнити спостереження, оформити результати. При цьому головним виступає опис проведеної роботи й установлених фактів, їх аналіз, теоретичне обґрунтування результатів, формулювання загальних висновків та визначення перспектив у роботі.
Система самоосвітньої роботи педагога передбачає:
календарне і перспективне планування; підбір раціональних форм та засобів засвоєння і збереження інформації; оволодіння методикою аналізу і способами узагальнення свого та колективного досвіду; поступового освоєння методів дослідницької та експериментальної діяльності.
План самоосвіти педагога повинен містити: перелік літератури, яку планується опрацювати; визначені форми самоосвіти; термін завершення роботи; передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні ММО, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді звітів і т.д.).
Матеріал, зібраний в процесі самоосвіти, доцільно розподіляти на окремі теми і зберігати у вигляді карток, тематичних папок. В методичному кабінеті на допомогу педагогам у їхній самоосвітній діяльності повинен формуватися банк матеріалів:
списки рекомендованої для самостійного опрацювання літератури;
матеріали з ППД;
різні варіанти планів з самоосвітньої діяльності;
тексти доповідей;
зразки рефератів за наслідками самоосвітньої діяльності;
зразки конспектів, літературних джерел;
новинки психолого - педагогічної літератури.
Показники ефективності педагогічної самоосвіти – це насамперед якість організованого педагогом освітнього процесу та його професійне зростання.
Важливо, що самоосвіта для педагога стала необхідністю, тому що тільки за такої умови він досягає поставленої мети, творчо зростає, а головне бачить і розвиває здібності учнів та вихованців.
Прояв самоосвітньої активності педагогічних працівників - результат високої самоорганізації особистої діяльності, без якої педагог не може вдосконалювати свій професіоналізм.
Головними внутрішніми мотивами самоосвіти педагога мають бути: бажання поліпшити слабкі сторони володіння певним напрямом діяльності; глибоке вивчення теорії та практики даної теми; намагання осмислити, втілити в практику, запропонувати колегам механізм певної дії; не зупинятися на досягнутому.
Цілісність між дошкільною та початковою освітою
Нова українська школа визначає побудову освіти на всіх її ланках з максимальним урахуванням індивідуальних особливостей (фізичних, психологічних, інтелектуальних) кожної дитини незалежно від її вікової групи.
Формула успішної Нової української школи містить такі ключові компоненти:
новий зміст освіти - формування компетентностей, які потрібні будуть дитині задля успішної самореалізації в суспільстві
наскрізний процес виховання - формування соціально-моральних цінностей
педагогіка партнерства - партнерство між учнями, вчителями та батьками
дитиноцентризм - орієнтація освіти на потреби учня в освітньому процесі
нова структура школи - засвоєння нового змісту і формування необхідних життєвих компетентностей
сучасне освітнє середовище - умови, засоби й технології, необхідні для навчання учнів, освітян і батьків як у закладі освіти, так і поза його межами
Принципи побудови дошкільної та початкової освіти:
-
гуманізм як прояв поваги до особистості — доброзичливе, турботливе ставлення до дітей без застосування примусу й насилля
-
урахування вікових особливостей дітей і досягнень попереднього етапу розвитку
-
визнання самоцінності кожного вікового періоду
-
орієнтація на індивідуальні схильності, інтереси, темпи розвитку дітей
-
створення умов, комфортних для:
-
розвитку пізнавальних та психічних процесів у дітей,
-
їхньої спрямованості на активність у соціумі,
-
усвідомлення мотивів власної поведінки,
-
позитивної самооцінки
-
самоповаги та ввічливого ставлення до інших,
-
забезпечення реалізації можливостей і здібностей дитини.
Новий Держстандарт націлений на:
-
формування особистості
-
фізичний розвиток
-
розвиток комунікативності
-
формування пізнавальних, соціально-моральних, художньо-естетичних, креативних здібностей
-
набуття практичного досвіду.
Ключові компетентності учня початкової школи
Компетентності учня, окреслені у Держстандарті початкової освіти:
-
вільне володіння державною мовою,
-
здатність дитини спілкуватися рідною та іноземними мовами
-
математична компетентність
-
компетентності в природничих науках, техніці й технологіях
-
інноваційність
-
екологічна компетентність
-
інформаційно-комунікаційна компетентність
-
культурні, громадянські та соціальні компетентності
-
підприємливість і фінансова грамотність
-
навчання впродовж життя.
Ключові компетентності дитини дошкільного віку
-
здоров’язбережувальна
-
комунікативна
-
предметно-практична
-
ігрова
-
сенсорно-пізнавальна
-
природничо-екологічна
-
художньо-продуктивна
-
мовленнєва соціальна
-
особистісно-оцінна.
Провідні види діяльності дітей старшого дошкільного віку мають бути збережені і змістовно доповненні у молодшому шкільному віці.
Серед провідних напрямів розвитку старших дошкільників:
спілкування, гра, рух, пізнання, господарсько-побутова діяльність, художньо-естетичний розвиток:
конструювання, малювання, аплікація, ліплення, спів, слухання музики, хореографія, театралізація.
Збереження провідних напрямів розвитку сприятиме поступовому переходу до процесу навчання як до нового виду діяльності у першому (адаптаційно-ігровому) періоді початкової освіти. Разом з тим, метою цієї діяльності має бути: розвиток різних видів активності дітей, постійна творча самореалізація, формування нових компетентностей.