top of page

 

 

 

 

 

Пам’ятка для вихователів

Завдання національно-патріотичного виховання

       

 

    Формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка,       міста).

   Почуття власної гідності як представників свого народу.

   Виховання любові, поваги до своїх національних особливостей.

   Формування духовно-моральних взаємин.

   Формування любові до культурного спадку свого народу.

   Толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків,       сусідів, інших людей.

 

Патріотичне виховання як цілісна система ґрунтується на фундаментальних принципах

 

    1. Принцип пріоритетності української національної ідеї в вихованні. 

    У преамбулі Конституції України, в Декларації про державний суверенітет України, Законі «Про дошкільну освіту» та інших державних документах визначено головну ідею українського народу – побудову Української незалежної держави. Ця ідея є основоположним принципом патріотичного виховання і передбачає формування національно свідомої особистості, людини, гідної своєї держави та суспільства.

   

     2. Принцип поєднання національного та загальнолюдського у вихованні. 

     Специфічно національне і загальнолюдське – не альтернативні, а взаємозв’язані аспекти в процесі пізнання дитиною особливостей життєдіяльності свого етносу, в її духовному розвитку та становленні як громадянина. Діти в дитячому садку оволодіють мовою, засвоюють духовно – культурні традиції народу. Від роду до народу, нації і далі до світової спільноти – такий природний шлях становлення цивілізованої людини. Порушення його спричинює деформації  у розвитку особистості. Не можна сформувати патріота й громадянина, виховати висококультурну людину, переступаючи через культурно – історичні цінності своєї нації або загальнолюдські цінності.

     3. Принцип систематичності й неперервності виховання. 

  Він забезпечує послідовність і наступність прилучення дітей до духовності народу, формування цілісної особистості зі стійкими громадянськими і патріотичними якостями. Система національно-патріотичного виховання передбачає цілеспрямоване формування в підростаючого покоління якостей, що відображають особливості психології українців: їхнього характеру, самосвідомості, способу мислення тощо.

 

         Основні напрямами патріотичного виховання:

  • формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

  • ознайомлення з явищами суспільного життя;

  • формування знань про історію держави, державні символи;

  • ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

  • формування знань про людство.

 

      Завдання Базового компонента дошкільної освіти

      1. Освітня лінія «Особистість дитини»  – Формувати елементарні уявлен­ня дитини про себе як носія свідомості та само­свідомості, сприйняття себе в контексті відносин з іншими.

     2. Освітня лінія «Дитина в соціумі» - Формувати уявлення дитини про країну, народи, нації, суспільство, людство. Виховувати  готовність сприймати  соціальний досвід, робити добрі вчинки.

     3. Освітня лінія «Дитина у природ­ному довкіллі – Формувати моральні норми гуманної вза­ємодії з природ­ним до­вкіллям. Виховувати любов до приро­ди рідного краю.

     4. Освітня лінія«Дитина у світі культури»  – Залучати до над­бань на­ціональної культури, формувати ціннісне ставлення до україн­ських мистецьких традицій та творів українських митців. Ви­ховувати інтерес до україн­ського декоративно-прикладного мистецтва.

      5. Освітня лінія«Гра дитини»   – Ознайом­лювати з україн­ськими на­родними іграшками  та місцями їх виго­товлення. Вчити від­повідально стави­тися до обов’язків, пов’язаних із роллю в грі.

     6. Освітня лінія  «Дитина в сенсор­но-пізна­вальному просторі»- Формувати інтерес до довкіл­ля та самої себе. Сти­мулювати активне сприйман­ня людей та подій, що відбува­ються в со­ціумі.

     7. Освітня лінія «Мовлення дитини»  – Формувати уявлення  дітей про україн­ську мову як держав­ну. Вчити вести діа­лог, вико­ристовуючи етикетну українську лексику.

«Хочеш бути розумним – навчися розумно питати, уважно слухати, спокійно відповідати і  переставати

говорити, коли тобі нічого більше сказати»…

Лафатер (18 ст)

Рекомендації для педагогів, 

що працюють в області креативної педагогіки:

 

        будьте терплячі; не чекайте від дітей «швидких результатів», вони обов'язково будуть, просто не квапте події;

     не забувайте про доброзичливість; не поспішайте давати оцінку дитячим роботам, навіть просто розташовуючи їх малюнки по «рейтингу», оскільки «невмілі поки малюнки» завжди виявляються внизу, і це іноді стає для дітей джерелом невпевненості в собі і своїх можливостях;

        не бійтеся руху і шуму на заняттях: творчий, емоційний запал дітей «шукає» виходу; ви зуміли спровокувати цю енергію – так краще пострибайте разом з ними, ніж строгим голосом закликати заспокоїтися;

     спробуйте самі пограти в «креативну педагогіку», переконайтеся, що це поле відкрито кожному; як немає дітей без уяви, так немає і педагога без творчих поривів.

13 «золотих» правил успішної людини:

1.   Ніхто нікому нічого не винен. Забудьте слово «повинен». Викиньте з активного лексикону. 
2.   Не повертайтеся до людей, які вас зрадили. Вони не змінюються. 
3.   Не смійтеся над чужими мріями. 
4.   Якщо обіцяли передзвонити - передзвоніть. 
5.   Прийшла в голову ідея? Запишіть. 
6.   Займайтеся спортом. Він добре прочищає мозок. 
7.   Відмовтеся від звички весь час скаржитися. Нікого не цікавлять чужі проблеми. 
8.   Не поширюйте плітки. 
9.   Є така штука як «Рухатися далі». Спробуйте, допоможе. 
10. Навіть при серйозній сварці не намагайтеся зачепити людину за живе. Ви помиритесь(швидше за все), а слова запам'ятаються надовго. 
11. Говоріть правду і тоді не доведеться нічого запам'ятовувати. 
12. На початку дня робіть найважчу і неприємну справу. 
13. Умійте визнавати свої помилки.

            Психологія спілкування — 6 правил впливу на людей

      Людина, здатна поставити себе на місце інших людей і зрозуміти хід їхніх думок, немає необхідності турбуватися про своє майбутнє. Якщо людина вміє спонукати до діяльності інших людей, то вона реалізується в якості керівника.

     «В основі людської поведінки лежать потаємні бажання. Перш за все треба зрозуміти ці бажання, потім треба змусити вашого співрозмовника пристрасно чогось побажати. Той, хто зможе це зробити, завоює весь світ, а хто не зможе — залишиться на самоті»

                                                                                                                                                     Д. Карнегі

      Правило перше: щиро цікавтеся іншими людьми.

      Людина, яка не цікавиться своїми побратимами, відчуває найбільші труднощі в житті і заподіює найбільшу шкоду оточуючим. Перш, ніж приступати до обговорення проблеми, яка цікавить Вас, буває корисно поговорити про ті предмети, які хвилюють вашого співрозмовника. Він стане ближче до вас і швидше вирішить ваші запитання. Цю думку вдало висловив римський поет Публій Сір: «Ми цікавимося іншими людьми тоді, коли вони цікавляться нами».

       Правило друге: посміхайтеся!

    Цією мудрістю володіли древні китайці. Вони говорили: «Людина без посмішки на обличчі не повинна відкривати магазин».

Американці вважають, що вміння посміхатися тісно пов'язане з умінням управляти власним настроєм. Зусиллям волі людина може керувати своїми діями, що відбивається на її настрої.

   «Ви повинні відчувати радість, спілкуючись з людьми, якщо хочете, щоб люди відчували радість від спілкування з вами».

    Правило третє: пам'ятайте, що на будь-якій мові ім'я людини — це найбільш солодкий і найважливіший для нього звук!

    Люди надають разюче велике значення власного імені. Кожну людину більше цікавить її власне ім'я, ніж будь-які інші імена в усьому світі, разом узяті. Запам'ятавши це ім'я і невимушено вживаючи його, ви робите людині тонкий і досить ефективний комплімент.      Якщо ви забудете ім'я людини, неправильно його вимовите або напишете, то поставите себе у вельми невигідне становище.

    Вселити людині свідомість власної значущості — це вірний спосіб завоювати її прихильність. Один з перших уроків, який засвоює кожен політичний діяч США, полягає в наступному: «Згадати ім'я виборця — це державна мудрість. Забути його — означає приректи себе на забуття ». При ділових контактах здатність запам'ятати імена має таке ж значення.

       Правило четверте: будьте хорошим слухачем.

       Заохочуйте інших говорити про себе.

    Виявляючи щиру зацікавленість до висловлювань, проблемам ділового партнера, можна пробудити його симпатію до вас. Такий прояв уваги — один з найбільших компліментів для будь-якої людини. Небагато людей можуть встояти перед прихованими лестощами.

     Багатьом співрозмовникам не вдається справити сприятливе враження тому, що вони не вміють уважно слухати. Вони настільки стурбовані тим, що збираються самі сказати, що ні до чого не прислухаються. Уміння слухати, мабуть, зустрічається набагато рідше, ніж будь-яка інша якість. Доброзичливий, співчутливо налаштований слухач викликає симпатії будь-якого співрозмовника. Якщо людина говорить тільки про себе, то вона тільки про себе і думає. Така людина не цікава іншим.

     Уміння задавати питання, на які вашому діловому партнеру буде цікаво відповідати, можна вважати великим і корисним мистецтвом. Заохочуючи співрозмовника до розповіді про себе, про свої досягнення можна завоювати його прихильність.

       Правило п'яте: говорите про те, що цікавить вашого співрозмовника.

    До кожної ділової зустрічі необхідно ґрунтовно готуватися. Читаючи ділову пресу, розпитуючи спільних знайомих, необхідно визначити ті питання, які найбільше цікавлять вашого майбутнього співрозмовника. Потім необхідно поповнити власні знання з цих питань.

      Найвірніший шлях до серця людини — це розмова з нею про те, що вона цінує понад усе. Такий підхід неодмінно полегшить налагодження ділових контактів.

       Правило шосте: переконуйте співрозмовника у його значущості і робіть це щиро!

   Д. Карнегі зводить шосте правило в найважливіший закон людської поведінки. Слідуючи йому, людина захищає себе від багатьох бід, набуває безліч друзів і почуття морального задоволення. Як тільки цей закон порушується, людина зустрічається з труднощами.

  Найглибшою властивістю людей можна вважати пристрасне прагнення бути оціненими по достоїнству. У Біблії сказано: «У всьому, як хочете, щоб з вами чинили люди, так чиніть і ви з ними». Людині не потрібна дешеві, нещирі лестощі, але вона пристрасно бажає реальної оцінки своїх достоїнств. Важливо дотримуватися цього золотого правила і давати іншим те, що ми хотіли б отримати від них.

Пам’ятка вихователям щодо забезпечення

емоційної рівноваги дітей упродовж дня

 

      Ставте перед дитиною вимоги, адекватні її віковій та індивідуальній особливостям.

      Уникайте прямих докорів, аргументуйте зауваження, застосовуйте їх у тактовній формі.

     Скеровуйте діяльність дитини на досягнення успіху в певній сфері     діяльності (малювання, гра, допомога в підготовці до заняття тощо).

      Менше сваріть і хваліть дитину, не порівнюйте її з іншими, а тільки з нею    самою, оцінюючи поліпшення її особистих результатів (сьогодні намалював краще, ніж учора; швидше зібрав іграшки тощо).

     Забезпечте оцінний режим, у тій діяльності, у якій успіхи дитини невеликі. Якщо з’являється хоча б найменший успіх, його обов’язково потрібно відзначити.

     Приділяйте увагу атмосфері, у якій формується особистість дитини. Теплі емоційні взаємини, довірчий контакт із дорослими сприяє емоційній рівновазі дітей.

Загальні рекомендації персоналу груп,

в яких перебувають діти адаптаційного періоду

 

   Вільний режим дня (залежно від потреб емоційного стану дитини) менше зарегламентованості   дитячої діяльності. Більше вільного часу (особливо в другій половині дня) для освоєння дитиною нового життєвого простору.

      Не слід примушувати  дітей брати участь у заняттях, їсти і спати. А інакше виникає негативне ставлення до нового середовища, закріплюються негативні умовні зв’язки.       Як результат – адаптація затягується.

      Повторення навчального матеріалу за минулий рік. Педагогічну роботу     проводити за програмовими завданнями, визначеними для роботи з дітьми більш молодшого віку.

     Кожного дня проводити заняття з мовленнєвого розвитку (читання казок,  перегляд діафільмів, мультфільмів, дидактичні ігри тощо).

  Застосовувати музикотерапію. З цією метою використовувати живу музику, магнітофон, платівки. Бадьора знайома музика вранці в магнітофонному   записі звучить 10-15 хвилин; спокійна, рефлексуюча – ввечері (10-15 хвилин). Можна записати знайомі дітям музичні твори (за програмою) або класичні, які особливо добре викликають релаксацію (Баха, Чайковського, Шопена). Це має зробити керівник музичний.

    Створювати умови для розвитку дрібної моторики рук (куточки, спеціальні заняття).

    Стиль спілкування педагога з дітьми має бути демократичним.

  Свідомий підхід до процесу соціальної адаптації дитини характеризує позицію   педагога, відображає його ставлення до певного образу дитини. А це, в свою чергу, втілюється в конкретному стилі педагогічної діяльності.

    Спілкування на початковому етапі повинно включати в себе наступні впливи:

  • дотик (прогладжування, перебирання  пальчиків дитини, обнімання тощо);

  • посмішка (супроводження спілкування приязною посмішкою, відповідь   посмішкою на ініціативну посмішку дитини);

  • погляд (дивитися в очі дитині під час спілкування, тримати контакт  поглядами);

  • розмова (ласкава інтонація, називання дитини по імені, діалог з нею). 

   Поступовий перехід від довербального (або ситуативно-ділового)        спілкування до мовленнєвого.

Вчимося програвати і сприймати невдачі правильно

Лідерські якості – це, звісно, добре, але лідером не можна стати без уміння гідно програвати. Як переконати дитину, що програвати не тільки нормально, але й життєво необхідно? Пропонуємо поради, яких варто дослухатись як батькам, так і вихователю.

  1. Проаналізуйте, за що ви хвалите дитину. Важливо звертати увагу дитини не стільки на результат, скільки на її жагу до перемоги та докладені зусилля!

  2. Навчіть вигравати, перш за все, у себе самого. Спробуйте пояснити дитині, що найсильніший конкурент, якого треба перебороти – це ти сам вчорашній! Навіть саме слово «перемога» означає «перемогти», тобто вийти за межі можливого, за рамки того, що міг зробити раніше!

  3. Акцентуйте увагу дитини на отриманні насолоди від процесу, а не від результату! Адже гарна гра вартує більше, ніж легка перемога. І яка різниця хто виграв, якщо сама гра була захопливою і цікавою!

  4. Обговорюйте поразку та наголошуйте на отриманому досвіді. Обговоріть, чому, на думку малюка, він програв, які уроки з поразки можна винести, що зробити, аби наступного разу показати кращий результат.

  5. Допоможіть дітям засвоїти просту істину: неможливо чогось навчитися, не наробивши помилок. Зазначте, що програш показує слабкі сторони та тим самим мотивує до перемоги. Поясніть, що програш, якщо зробити правильні висновки, – це сходинка до тріумфу!

  6. Навчіть вітати переможця та радіти успіхам інших. Поговоріть з дитиною про те, що переможець заслуговує на повагу. Це дозволить дитині адекватно оцінювати ситуацію та результати, а у подальшому допоможе вирости і стати хорошим другом. Така дитина виросте і навчиться досягати своїх цілей сама, не ставши при цьому заздрісною або озлобленою на весь світ людиною.

  7. Налаштовуйте на конструктив! Якщо дитина надто засмутилась та влаштувала істерику, пригорніть її, скажіть, що розумієте її емоційний стан. А коли дитина трошки заспокоїться, запитайте, як на її думку, чи може її плач якось вплинути на ситуацію, поліпшивши її.

          Методичні рекомендації щодо організації взаємодії закладів дошкільної  освіти з батьками вихованців

 

       

 

 

 

     

 

 

 

       Нині ефективність дошкільної освіти пов'язана з організацією освітнього процесу на засадах педагогіки партнерства. Це спонукає оновити зміст і форми співпраці педагогів закладів дошкільної освіти з батьками вихованців.

      Робота з батьками завжди була традиційною складовою дошкільної освіти, адже заклад дошкільної освіти є першим соціальним середовищем, до якого дитина потрапляє із сім'ї.       

       Дорослі учасники освітнього процесу мають усвідомити значущість партнерської взаємодії між закладом освіти і родиною, оскільки така співпраця покликана створити сприятливі умови для виховання здорової, соціально адаптованої, всебічно розвиненої дитини.

      Пошук шляхів, спрямованих на формування взаєморозуміння та довіри, побудови партнерської взаємодії між закладом і родиною, має ініціювати педагогічний колектив.

  Співпрацю закладу дошкільної освіти з родинами слід реалізувати в таких напрямках:

  • створення інформаційно-просвітницького простору для батьків та інших членів родини, які беруть участь у вихованні дитини;

  • підвищення фахової майстерності педагогів через ознайомлення з родинним досвідом виховання;

  • сприяння інтеграції родинного виховання в суспільне;

  • заохочення батьків брати активну участь в освітньому процесі;

  • узгодження понять, цінностей, педагогічної позиції, досягнення єдності виховних впливів на дитину в родині та закладі дошкільної освіти;

  • формування у педагогічних працівників та батьків позитивного ставлення до партнерської взаємодії, спонукання їх до дій і моделей поведінки, орієнтованих на взаєморозуміння та взаємоповагу.

     Для реалізації принципів партнерства педагоги закладів дошкільної освіти найчастіше використовують такі форми роботи: індивідуальні чи групові бесіди та консультації, консультативні центри, зустрічі з експертами, міні-лекції, фото-/відеопрезентації тощо. Із родинами вихованців педагоги працюють як особисто, так і в режимі онлайн.

     Найпоширенішими засобами інформування батьків про життя закладу дошкільної освіти є його сайт, а також інформаційні осередки: дошки оголошень, ширми, планшети, папки, інформаційні/тематичні стенди, тематичні/педагогічні виставки, стінгазети, колажі, бібліотеки педагогічної, психологічної, правової, медичної, дитячої літератури тощо.

  Інформаційній відкритості закладу дошкільної освіти сприятимуть залучення батьків до підготовки й проведення родинних свят, розваг, дозвілля, конкурсів, виставок, ярмарків, дослідницької діяльності дітей, проектів, екскурсій, туристичних походів, змагань, толоки, облаштування розвивального середовища, дні відкритих дверей тощо. Обов'язковою умовою при цьому має бути добровільна участь у заходах усіх учасників освітнього процесу.

   Для обміну досвідом виховання, цікавими ідеями щодо розвитку дітей рекомендуємо використовувати різні форми зустрічей із батьками: майстер-класи, тренінги, круглі столи, брифінги, інтерактивні ділові ігри, творчі лабораторії, бесіди/диспути/обговорення, семінари/практичні семінари тощо.

     Із просвітницькою метою варто проводити батьківські збори, конференції, лекторії. Час від часу запрошуйте на ці заходи практичних психологів, соціальних педагогів, медичних працівників та інших фахівців.

    Оперативно обмінюватися інформацією з батьками найзручніше в інтернеті. У пригоді стануть сторінки сайтів закладів дошкільної освіти, електронне листування, онлайн-спілкування у закритій групі в соціальних мережах тощо. Оскільки комунікація відбуватиметься не лише в площині «батьки - вихователь», а й «батьки - батьки», це активізуватиме батьківську спільноту, формуватиме коло однодумців серед учасників освітнього процесу. Завдяки цьому заклади дошкільної освіти зможуть долучити до співпраці навіть раніше пасивних батьків вихованців.

    Запропонований вище перелік напрямків та форм роботи закладу дошкільної освіти щодо взаємодії з родинами має орієнтовний характер і представлений на розсуд педагогічним колективам. Раціональне поєднання різних форм роботи, розроблення власних або використання перевірених на практиці технологій залежить як від потенційних можливостей конкретного педагогічного колективу, так і від потреб родин вихованців.

    Аби спонукати батьків до спільної з педагогами участі в розвитку дитини, рекомендуємо залучати їх до планування роботи закладу дошкільної освіти (для прикладу: представників батьківського комітету, групи батьківської ініціативи, спільні творчі групи педагогів та батьків). Для досягнення ефективності у взаємодії з батьками важливо проявляти відкритість закладу дошкільної освіти до спілкування, з перших зустрічей орієнтувати батьків на конструктивність у розв'язанні всіх питань щодо перебування дитини в закладі освіти.

      Батьків потенційних вихованців варто ознайомити з наявними формами здобуття дошкільної освіти (на базі дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних закладів освіти, через соціально-педагогічний патронат тощо), із порядком приймання дітей до закладу, роллю батьків у створенні передумов щодо безболісної адаптації дитини до нового соціального середовища.

      Знайомство із закладом освіти слід розпочати з його презентації: повідомити про кількість груп, принципи їх комплектації та наповнюваності, кількісний і якісний педагогічний склад, режим роботи. Відтак варто пояснити принцип роботи з дітьми, посилаючись на законодавчу та нормативно-правову базу, традиції закладу, конкретні освітні завдання поточного року.

  Під час індивідуальних зустрічей із батьками педагоги мають з'ясувати індивідуальні особливості фізичного та психічного розвитку дитини. Такий захід допоможе забезпечити оптимальні умови перебування дитини в закладі дошкільної освіти на засадах партнерських стосунків із родиною та побудувати співпрацю на взаємодовірі.

    Для формування спільних впливів на дитину важливо визначити її інтереси, особистісні якості, які зумовлюють поведінку в соціумі. Також потрібно вивчити батьківські запити щодо змісту, методів і способів навчально-виховних дій із дітьми, з'ясувати їхні очікування від перебування дитини в закладі дошкільної освіти.

      Педагогам слід дізнатися, чи потребують батьки допомоги у розв'язанні проблем із вихованням та індивідуальним розвитком дитини, чи готові співпрацювати із закладом освіти, і якщо так, то як саме. Усю зібрану під час зустрічей із батьками інформацію слід використовувати конфіденційно й виключно для врахування індивідуальних особливостей дитини під час освітнього процесу.

     На основі зібраних даних про дитину та очікування батьків щодо її розвитку заклад дошкільної освіти обирає напрямки взаємодії з родинами вихованців та форми її реалізації.

   Співпраця родини й колективу закладу дошкільної освіти, реалізована через переговори, запобігання конфліктів, довіру, взаємоповагу та рівноправне партнерство, об'єднана спільною метою та відповідальністю, допоможе з'ясувати причини виникнення та знайти шляхи подолання можливих проблем.

    Упровадження активних форм взаємодії в практику закладу дошкільної освіти потребує відповідної підготовки педагогічного колективу. З огляду на це можна визначити такі завдання методичної служби:

- формування позитивного ставлення педагогічного колективу до впровадження системи роботи з батьками на умовах активної партнерської    взаємодії;

  • створення й підтримка творчого, конструктивного педагогічного середовища;

  • підвищення фахової майстерності педагогів через ознайомлення з позитивним досвідом родинного виховання;

  • забезпечення інформаційної підтримки, планування основних завдань і змісту співпраці закладу освіти з батьками;

  • конкретизація напрямків взаємодії, координація та контроль діяльності.

      Види роботи з кадрами, їх тематику та кількість визначає заклад дошкільної освіти. Сучасна практика професійної підтримки педагогів охоплює широкий спектр форм і змісту діяльності, зокрема:

  • виявлення й упровадження в роботу педагогічного та родинного досвіду;

  • розроблення та організація консультацій, семінарів, тренінгів, круглих столів, творчих лабораторій, ділових ігор, конференцій, майстер-класів;

  • створення осередків для надання систематичної різнопланової методичної та інформаційної допомоги (зразки планування, рекомендації щодо проведення спільних заходів, презентації педагогічних інновацій, методичної літератури, фахових періодичних видань, оформлення стендів, виставок тощо).

      Визначення чітких пріоритетів у роботі, особиста готовність педагогів та батьків до співпраці, спрямованість усіх заходів на партнерський формат взаємин сприятимуть досягненню мети - організації освітнього процесу на принципах партнерства і довіри.

images.jpg
bottom of page